Ти знаєш, це колись воно боліло,Пекло і рвало душу на шматки,Впивалось в мозок і ламало тіло,В'їдалося нещадно у кістки.Ти знаєш, це колись мені не спалосьВід болю сильного і завданих образ,І думалось ночами, і гадалось,І жити не хотілося не раз...Ти знаєш, вже пройшло, уже не будеНі тих істерик, ні недоспаних ночей.Спокійно дихаю уже на повні груди,І бачу більше радісних речей.Ти знаєш, з часом стало так спокійно,Якась байдужість венами тече,Вже переношу все менш емоційно,Бо що моє, то те від мене не втече!© Людмила Степанишена